Чорнобильська подорож бика

Шофер, зупиніть ля' бика!

                                                               спогади, чорнобильський гумор

Я, як і більшість прип'ятчан, час-від-часу покидала місто чи то у відпустку, чи на закупи, чи відрядження тощо. І якось так сталося, що мої поїздки проходили через столицю місто-герой України славний Київ. Влітку частенько подорожувала ракетою, а у міжсезоння зазвичай міжміським автобусом.

Повертаючись з Києва, практично щоразу, спостерігала одну й ту ж картину. Автобус завжди був заповнений пасажирами, під час поїздки хтось дрімав, інший розглядав у вікно неймовірно колоритні пейзажі чорнобильського Полісся, сусіди про щось гомоніли, а дехто читав книгу чи газету ... все, як зазвичай.

Десь за дві години пасажири починали рухатися, до м. Чорнобиль залишалося якийсь десяток кілометрів і у цей час голосно, щоб водій краще почув звучало: “ шОфер, зупиніть ля' бика, ми вийдемо через задній проход!”. Автобус зупинявся ля' бика і салон поспіхом залишали, в основному жіночки, з пустими плетеними коробами та кошиками, сумками зі столичними смаколиками тощо. Зрозуміло, що торгівля домашньою городиною, чорницями чи іншими дарами поліського краю вдалася. Дорожний знак вказував на населений пункт ЗАЛІССЯ, а поряд біля дороги красувався памятник тому самому бику, якого за роги тримав якийсь дядько.

Для мене то був не просто бик, а наче той самий кордон, який вказував, що ще трішки і вже дома. Тому я щоразу із задоволенням сприймала вигук мешканців Залісся, бо то був сигнал.

Але той бик був не просто пам'ятник, то був шедевр у прямому сенсі слів і за творчим виконанням, і за призначенням, і за сприйняттям населенням. Його любили і час-від-часу бик починав жити власним життям та нагадував про своє існуванням. Місцева молодь не сумувала та розважалася на власний розсуд і тут у нагоді ставав бик, особливо у передні Паски, а якщо брати до у ваги що у Радянському Союзі не було не тільки сексу, а і Бога, то бик става символом першого й другого. Молодь, під покровом ночі, фарбувала бичі яйця червною фарбою, іноді білою, і тоді до справ бралася міліція. Розшукували злочинців і якщо ловили, то справедлива кара настигала зловмисників, а якщо не знаходили винуватців, то кара настигала когсь і місцевих колгоспників і йому доручали почесну місію відмити від фарби бичі яйця.

То ж бик був справжнім комунікатором у суспільстві.

...

Спочатку скульптуру встановили в середині 1970-х років перед в'їздом до досить багатого племінного господарства с. Залісся. Після Чорнобильської аварії бика перенесли до с. Куповате. 

Аварія на ЧАЕС зруйнувала не тільки життя людей..., вона зруйнувала й села Куповате та Залісся. Люди розійшлись по світах, то ж бик осиротів як й інші пам'ятки чорнобильського Полісся. Та попри все, деякі прижилися у інших місцях: прип'ятський Прометей знайшов спокій біля ЧАЕС.

А бик тепер спочиває на заслуженому відпочинку у м. Чорнобилі. 

додаткова інформація щодо пам'ятників Чорнобильської зони відчудження:  http://lplaces.com/ua/reports/63-zona77ba?start=1 

-----------

24  квітня 2024 р. 

автор В. Михайлова( Донець)

Прип'ять - Полтава

підтримка блогу:

paypal: vpolyn1986@gmail.com

                                                        https://donatello.to/viktoriapolyn